Почавши писати щось за старою
звичкою, тобто від руки, сучасна людина дивується з того, що,
виявляється, зовсім забула, який у неї почерк. Не забули як тримати в
руках ручку каліграфи. Давайте дізнаємося, що цікавого у мистецтві
каліграфії і де цьому можна навчитися.
Писемність зародилася
близько 5000 років тому. У цей період поняття «писати» і «зображати»
були ідентичними.
Інформацію передавали не букви і
слова, а картинки. Приблизно тоді ж виникла й каліграфія. Під впливом
часу вона постійно еволюціонує і щоразу набуває ознак стилю тієї епохи, в
якій існує. Серед основних напрямів у розвитку каліграфії вирізняють
два - Східно-Азіатський і
Західно-Європейський.
КИТАЙСЬКА І
ЯПОНСЬКА КАЛІГРАФІЯ
У Стародавньому Китаї написане
цінувалося набагато більше вимовленого, тому мистецтво написання слів
працьовиті й терплячі китайці довели до досконалості й створили з нього
культ. Тут каліграфія з’явилася й успішно розвивалася набагато раніше за
живопис. Перші китайські каліграфічні написи було знайдено ще на
панцирах черепах і бичачих лопатках. Тому не дивно, що, коли
китайський живопис постав, нарешті, як окреме мистецтво, він виявився
дуже каліграфічним: створювався за допомогою тих само матеріалів
(пензлик, туш, папір, шовк), і за тими ж правилами написання. Цим, до
речі, й пояснюється своєрідність східного малюнка: тонкого,
напівпрозорого, побудованого на поєднанні різних
ліній.
Із Китаю каліграфія прийшла до Японії. Довгий
час китайська мова в Японії вважалася чимось на зразок літературної
мови, і японці старанно писали китайською. Потім почали застосовувати
китайські ієрогліфи по-новому, адаптуючи їх до вимог рідної японської
мови.
"Металморфозис"- дзеркальний фонтан, створений чеським скульптором Давидом Черні.
Знаходиться він у містечку Шарлотта, штат Північна Кароліна, втехнологічному парку Уайтхолл.
14-тонна скульптура виготовлена з нержавіючої сталі та оснащена обертающеюся по колу платформами, завдяки чому здатна приймати найнеймовірніші форми.