Почавши писати щось за старою звичкою, тобто від руки, сучасна людина дивується з того, що, виявляється, зовсім забула, який у неї почерк. Не забули як тримати в руках ручку каліграфи. Давайте дізнаємося, що цікавого у мистецтві каліграфії і де цьому можна навчитися.
Писемність зародилася близько 5000 років тому. У цей період поняття «писати» і «зображати» були ідентичними.
Інформацію передавали не букви і слова, а картинки. Приблизно тоді ж виникла й каліграфія. Під впливом часу вона постійно еволюціонує і щоразу набуває ознак стилю тієї епохи, в якій існує. Серед основних напрямів у розвитку каліграфії вирізняють два - Східно-Азіатський і Західно-Європейський.
КИТАЙСЬКА І ЯПОНСЬКА КАЛІГРАФІЯ
У Стародавньому Китаї написане цінувалося набагато більше вимовленого, тому мистецтво написання слів працьовиті й терплячі китайці довели до досконалості й створили з нього культ. Тут каліграфія з’явилася й успішно розвивалася набагато раніше за живопис. Перші китайські каліграфічні написи було знайдено ще на панцирах черепах і бичачих лопатках. Тому не дивно, що, коли китайський живопис постав, нарешті, як окреме мистецтво, він виявився дуже каліграфічним: створювався за допомогою тих само матеріалів (пензлик, туш, папір, шовк), і за тими ж правилами написання. Цим, до речі, й пояснюється своєрідність східного малюнка: тонкого, напівпрозорого, побудованого на поєднанні різних ліній.
Із Китаю каліграфія прийшла до Японії. Довгий час китайська мова в Японії вважалася чимось на зразок літературної мови, і японці старанно писали китайською. Потім почали застосовувати китайські ієрогліфи по-новому, адаптуючи їх до вимог рідної японської мови.
І в Японії, і в Китаї каліграфія вважалася одним із видів образотворчих мистецтв, яким, разом із поезією та живописом, повинна була володіти кожна культурна людина. Красиво написаний ієрогліф або рядок із вірша свідчили про красу думки і духу. За якістю почерку вгадувався не лише рівень освіти «писаря», але і його характер, моральні якості.
Японська каліграфія - це одна з практик дзен, така само, як мистецтво чайної церемонії, ікебана, японське фехтування на мечах та інші бойові мистецтва. Традиційні способи передачі каліграфічних символів лаконічні: ієрогліфи пишуть на білому папері, який у філософії дзен уособлює порожнечу, а чорні знаки на білому тлі символізують основи жіночого і чоловічого початків.
КУЛЬТОВІ ФЕТИШІ
Разом із самим мистецтвом каліграфії, китайці створили культ і зі знарядь праці, «чотирьох скарбів ученого», до яких належать папір, пензель, туш і чорнильниця.
Історія китайського пензля налічує щонайменше три тисячі років, те саме стосується і паперу. Дві тисячі років тому кмітливі китайці вже призвичаїлися виготовляти папір із підручного матеріалу - волокон бамбука, деяких трав і старого ганчір’я. Тверда туш виготовлялася на основі сажі. Як і личить культовим фетишам, письмове приладдя шанувалося як найдорожчі речі, що потребують особливого ставлення. АРАБСЬКА В'ЯЗЬ
Крім Японії і Китаю, каліграфія була і залишається одним із напрямів арабського мистецтва. В арабських країнах заборонено зображати людей і тварин, тому все, що залишається мусульманським художникам - плести в’язь із орнаментів і букв. Згідно з релігійними віруваннями, каліграф, якому вдасться переписати красивим почерком Боже Слово (Коран), потрапить до раю. Наймайстернішими каліграфами вважалися писарі Оттоманської Туреччини. Турки створили витончений придворний декоративний шрифт «дивани» і започаткували стиль «мусанна» (арабське слово, що означає «подвійний»), де одна половина тексту є дзеркальним відображенням іншої. Ще більш винахідливим був різновид арабського письма, який можна назвати образотворчою каліграфією, коли текст розписували у формі птаха, тварини, дерева, човна, мечеті або мінарету. І хоча основи каліграфії викладалися у початковій школі й духовному училищі, справжніми віртуозами своєї справи ставали одиниці.
ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПИСЬМО
Якщо для японських майстрів головне - це процес написання, то у Європі цінувалася майстерність виведення букв, на які потім буде приємно глянути. Європейська каліграфія розвивалася в руслі греко-римського письма, класичні зразки якого розроблені ще в античності. Ранні алфавіти з’явилися в третьому тисячолітті до нашої ери. Поява християнства дала поштовх мистецтву каліграфії на Заході - необхідно було у великих кількостях копіювати Біблію та інші релігійні тексти. Каліграфія часто використовувалася за виготовлення холодної зброї і магічних предметів. Із розвитком друкарства, машинопису і, появою комп’ютерів, каліграфія формально втрачає своє первинне значення. І скоріше виступає як естетичний елемент в оформленні текстів. СУЧАСНА КИРИЛИЧНА КАЛІГРАФІЯ
Вероніка Чебаник, майстер-каліграф зі стажем більше 15 років, каже, що сьогодні все більше уваги приділяється рукотворному мистецтву, повертається забуте мистецтво епістолярного жанру, стало модно писати листи та відправляти їх поштою, підписувати та дарувати зроблені власноруч листівки, застосовувати письмо у графічному дизайні. «Зрозуміло, що з проблемою шрифтового оформлення зараз успішно впорається Photoshop та інші спеціальні програми. Проте, в усі часи завжди більше цінувалася ручна робота, авторське виконання, індивідуальна творчість та емоції. Каліграфія - той вид візуального мистецтва, який високо цінується в арт-середовищі, тим більше, що професіоналів цієї справи в нашій країні не так вже й багато».
Сучасні інструменти для роботи дещо відрізняються від тих, що застосовувалися раніше. Крім туші, пензликів паперу, використовують ще кілька різновидів чорнил, ручок, олівців, пір’я, рейсфедерів, маркерів, «патичків» (бамбукові загострені палички).
У сучасній кириличній каліграфії органічно поєднується кілька технік. Можна зробити чисту каліграфію, а можна використовувати одночасно кілька інструментів і створювати незвичні графічні композиції, поєднувати тексти та малюнки, робити рукописні книжки.
Почавши писати щось за старою звичкою, тобто від руки, сучасна людина дивується з того, що, виявляється, зовсім забула, який у неї почерк. Не забули як тримати в руках ручку каліграфи. Давайте дізнаємося, що цікавого у мистецтві каліграфії і де цьому можна навчитися.
