Місце, де жили боги, звичайна людина, мабуть, уявила б так: дуже красиво, зелено і обов'язково тепло.
Ще бажано, щоб там цілий рік світило сонце, і, можливо, інколи накрапав дощик, двічі на рік можна було збирати урожай, щоб на деревах росли екзотичні фрукти, до яких можна дотягнутися рукою, а море чи навіть океан мали воду температури парного молока. За копійки легко було купити різноманітний одяг чи смачно поїсти в красивому місці, а ще за менші гроші орендувати мопед чи мотоцикл. І взагалі, щоб за ціну оренди однокімнатної квартири в столиці зняти собі віллу з видом чи навіть виходом до океану, залізти в гамак і засмагати що є сил. У сучасному світі, де не припиняється гонитва за грошима, такий райський куточок, мабуть, не знайти. А якщо він навіть є, то бізнесмени вже давно там організували «туристичний гроші-рай». Хоча не все втрачено - крутніть глобус, уважно придивіться до маленьких островів, і ви обов’язково знайдете серед тисячі один, який знаходиться в Індонезійському архіпелазі, недалеко від Австралії, Папуа-Нової Гвінеї і Азії. Своєю формою він нагадує Крим, але контент значно багатший - це острів Балі, або, як його ще називають, острів богів. Українцю доведеться подолати чимало тисяч кілометрів, витримати майже добу в літаку, викласти значну суму грошей, щоб дістатися раю, який на початку видасться чистилищем.
СТОЛИЦЯ ХАОСУ
Балі - це як окрема країна в країні. Територіально і політично він належить мусульманській Індонезії, але має свою релігію -різновид індуїзму, що абсолютно відрізняє острів від тисячі інших. Саме через це люди тут надзвичайно привітні, усміхнені і нікуди не поспішають. Щоправда, балінезійці вже зіпсовані багатими туристами, і якщо вас обрахують або не доллють бензину, приязно посміхаючись при цьому, не дивуйтеся, головне - наполягайте на своєму. Острів омивають теплі води Індійського і Тихого океанів, що й приваблює туристів. Південна частина окупована серферами і прихильниками активного відпочинку, а ось ті, хто шукає спокою, сивої давнини і медитації, губляться в маленьких селах центральної і гірської частин острова. Надзвичайна краса природи захоплює з того моменту, як нога ступає на цю землю. Щоправда, одразу відчувається незвична для нашого організму вологість. У перші 5-10 хвилин тіло сильно пітніє і весь одяг липне до тіла. Дихати важко, але вже за кілька днів організм абсолютно адаптується. Надокучати можуть хіба що москіти, але навіть їх небагато, бо переважно прилітають у сезон дощів, який на острові триває з січня до березня. Але води з неба лякатися ні до чого - зимові зливи на Балі, які тривають годинку-другу і змивають інколи навіть моторолери, набагато приємніші за домашні тріскучі морози. Решта часу острів сухий, теплий і ще більш привітний.
В єдиному аеропорту Нгура Рей сотні таксистів, які краще володіють англійською, ніж вітчизняні колеги, але готові обдерти вас, як на батьківщині, тому знайдіть стійку реєстрації, замовте там автомобіль і заплатіть за це смішні гроші. За шлагбаумом аеропорту не лякайтеся заторів і хаосу, це не аварія, не кортеж президента, не ранкові тянучки - це звичайний стан речей на дорогах Балі. Усі вулиці забиті моторолерами, мотоциклами і автомобілями. Рух швидкий і хаотичний, вихлопні гази разом з вологістю просто знущаються з ваших легенів, і ви не вірите, що це острів, де колись жили боги, чи можливо, й досі живуть. Виникають навіть думки, чому за подорож у таке пекло треба платити шалені гроші?
ЛАС-ВЕГАС БОГІВ
Кута - це місто-вечірка і найбільший молодіжно-туристичний центр цілого острова. За розміром приблизно як спальний район столиці, але там ніхто не спить. Населене воно здебільшого туристами Австралії, європейських і скандинавських країн і, звичайно, росіянами. Фрази типу «Саша, падай палатєнце» або «Женя, я етава кушать нє буду» кожного дня можна почути на пляжі або базарчику. День і ніч на вулицях Кути відрізняється лише наявністю сонця і кількості мопедів, а крики, співи, дзенькіт скляних пляшок пива, «масаж, транспорт, вері чіп, спешіал прайс фо ю, ей, бос» з вуст балійців страшенно набридають, але це все тому, що ви не встигли засмагнути. Чим швидше ваша шкіра стане темнішою, тим менше до вас будуть чіплятися місцеві з різними пропозиціями.
А якщо ви все ж таки знайдете тихе місце чи закриєтеся в номері готелю, п’яні «оазі», як називають австралійців, увірвуться у ваш сон із криками та співами. Вони, до речі, після балінезійців друга за кількістю нацменшина на острові.
Відпочивати в номері вам не дозволить гамір головної вулиці міста. Кожен квадратний метр - це або клуб, або ресторан, або бар, або магазин брендового одягу, і так можна ходити нескінченно довго. Клуби працюють до останнього клієнта, або краще сказати, до останнього австралійця, які впевнено перемагають росіян у цьому виді розваг. У Куті можна безкоштовно напиватися щовечора. Важливо знати, в який день, в якому клубі чи барі і о котрій годині наливають. Австралійці в цьому - профі. Причому їх дуже легко відрізнити від європейців чи американців. Якщо ви бачите неазіатської зовнішності людину, незалежно від статі і віку, і на ній -майка або футболка з написом «БІНТАНГ» - це однозначно австралієць. «Бінтанг» - це єдина марка місцевого пива, і чому австралійці так обожнюють ці футболки, майки і кепки, можна тільки здогадуватися. Відомо лише те, що аеропорт всього за 2 км від міста, тому більшість «оазі» й зависають у Куті.
ЖИТЛО БОГІВ
Хоча острів і невеликий за розміром, але щороку його відвідує до мільйона туристів, яким треба кудись «кинути свої кістки», щоб відпочити. Варіантів безліч. Можна знімати віллу - якщо ви будете в ній жити більше трьох місяців, вона обійдеться дешевше за звичайну квартиру в Києві, та ще й не біля метро. На Балі все так - чим на довше орендуєш, тим дешевше отримуєш. Цим і користуються різні творчі люди або вільнонаймані працівники, які можуть заробляти через інтернет чи здавати своє житло в глобалізаційно хаотичних містах і зимувати собі на райському острові. Інший варіант, який підходить туристам, що заплатили купу грошей і приїхали у відпустку, - шикарні готелі в районі Нуса Дуа, що страшенно нагадує Єгипет і Туреччину, або дешевші готельчики в Куті чи інших океанських містечках. Ціни, звичайно, не європейські, але все одно треба платити. Заради абсолютної економії можна знайти кімнати за 70 доларів аж на цілий місяць, але там вас зустріне холодний душ, умивальник, матрас на підлозі і навіть таргани - їм дуже добре живеться на «божественному» острові. Ідеальний молодіжно-серферський варіант. Ще одна опція є для людей, які приїхали в пошуку медитації, нових відчуттів, релаксації та спокою. Селитися теба подалі від туристів, десь у глибині острова, поблизу водоспадів, джунглів, рисових плантацій чи навіть храмів. Знайти і винайняти такі будиночки і кімнати - не проблема на Балі, все населення цим заробляє, і заради того, щоб вас поселити, вони будуть готові потіснитися або й переїхати у невідомому напрямку, тільки щоб ви жили у них, та ще якомога довше. Якщо трапиться надзвичайно хороший хазяїн, то він ще й допоможе з дешевою орендою транспортного засобу. ТРАНСПОРТ БОГІВ
Мопеди - це невід’ємна частина життя мешканців Балі. Практично кожен балієць має мопед, а якщо не має, то він у ремонті. З самого ранку все гуде, люди їдуть на роботу, туристи -на океан або на ринок снідати. Перші кілька днів важко звикнути до цього гаміру, вихлопних газів, криків і сигналів, а вже потім і самому хочеться сісти і спробувати. Для цього не потрібні водійські права, а інколи навіть паспорт не питають, бо все одно далеко з мопедом ви не втечете - там їх ніхто й не краде. Балінезійці взагалі настільки мирний народ, що бійку на вулиці можуть влаштувати тільки туристи або мусульмани-індонезійці, які також приїжджають відпочивати на Балі. Крадіжки бувають, але злодії - точно не балінезійці. Тому за 500 грн на місяць на мопеді можна об’їздити весь острів, а за 800 грн вам пощастить пізнавати острів з сидіння мотоцикла. До речі, острів можна проїхати з півдня на північ, що становить майже 100 км, і навіть не думати про заправку. Повного баку (літр за 7 грн) вистачає навіть, щоб їздити до пляжу чи за фрешами на базарчик. Але найбільша проблема на Балі - звикнути до руху на дорозі. Балійці та туристи їздять настільки хаотично і непередбачувано, що варто забути про основні правила дорожнього руху і повторювати за місцевими. Тоді ви точно будете в безпеці і за два дні звикнете до такого ритму. Основне правило -завжди дивитися прямо і тільки прямо, щоб ні в кого не врізатися. Друге правило - на голові обов’язково повинен бути шолом. По-перше, ви можете врятувати собі здоров’я, а по-друге, вас не будуть часто зупиняти
місцеві «даїшники». Виявляється, вони там також є, також беруть хабарі і
найчастіше зупиняють туристів. Стандартна такса - 50000 рупій, це
приблизно 40 грн. Головне - не сперечатися. Якщо ви це все переборете, за тиждень відчуєте себе балійцем на мопеді, а далі відкриваються можливості подорожування мопедом з острова на острів. Практично у всіх великих містечках є порти, де ви без проблем заїдете мопедом на паром і вже за кілька годин опинитесь на іншому острові. Чесно кажучи, такі подорожі між островами дешевші за подорожі між містами України на потягах. Авто брати в оренду категорично не радять: вузькі вулички, лівосторонній рух, тисячі мопедів, які завжди праві.
ЇЖА БОГІВ
Екваторіальний клімат дозволяє мешканцям Балі двічі на рік збирати урожай. Майже вся основна частина острова вкрита рисовими полями і теплицями, де росте все, окрім гречки, пшениці й картоплі.
У гірських районах Балі джунглі дарують богам банани, кокоси, апельсини і ще силу-силенну незвичайних фруктів. Океанські води, які омивають острів, багаті тунцем, тюльками, крабами, лобстерами. Люди розводять курей і навіть свиней. Корова - священна, тому м’ясні страви можна купити тільки в американсько-європейських ресторанах. У Куті їх дуже багато, а от на самому острові - тільки в курортних зонах. Та справжні боги не балують себе дорогими і звичними стравами глобалізованого світу. Майже в кожному містечку чи селі є невеличкі ринки (фудкорти), де рис з овочами, тофу, шматочками курки карі та ще якимись незрозумілими салатами коштує всього 2-3 долари або й дешевше. Окрім цього, всюди продаються дешеві екзотичні фреші: дрегон фрут, снейк фрут, сірсак, манґостін та ще багато незрозумілих назв - всього за 6 гривень величезна склянка. Найоригінальніший фреш - це авокадо з шоколадом. Дуже ситно й абсолютно заміняє сніданок. Взагалі все балінезійське населення часто харчується не вдома, а у таких місцевих лавках чи на ринках. Смачно, дешево, корисно і, що найважливіше, абсолютно безпечно. Їдять в основному руками, для іноземців і вибагливих туристів завжди є чисті столові прибори. Але пам’ятайте - боги їдять руками.
СТЕЖКИ БОГІВ
Балі маленький острів. Тим дивніше, як на ньому помістилося стільки цікавинок. Наприклад, можна піднятися вночі на діючі вулкани Агунг чи Батур - через зарості джунглів, з отруйними зміями і шматками палаючої лави та ще й без провідника - відчайдушний крок, але можливий. Або відвідати індуїстські храми, хоча б найвідоміші - Пура Бусакіх, Таган Лот, Таман Аюн, Храм Улувату і, якщо потрапите на якусь церемонію, будете приємно вражені. Взагалі на острові більше 20 тисяч храмів, і навіть самі балінезійці, коли будують житло, обов’язково відводять у своїй оселі місце для медитацій і молитов. З’їздити можна і в Убуд, місце всіх балійських художників та скульпторів. Загублене серед джунглів, містечко дарує максимум натхнення. Багато туристів приїжджають сюди в основному на найвідоміший базар, де можна купити все, що тільки зустрічається на острові, але ще за нижчими цінами. Деякі туристи навіть залишаються на кілька днів в Убуді, щоб помедитувати чи просто побути на самоті. До речі, недалеко від Убуда є мавпячий ліс. Усі туристи люблять там гуляти, фотографувати мавпочок великих і маленьких і... в один момент ставати жертвами цих безтурботних лінивців. Тільки-но ви втрачаєте пильність, мавпи легко і швидко крадуть у вас головні убори, сумочки, фотокамери, окуляри, їжу -одним словом, все, що легко видерти з рук і не складно переносити по деревах. Якщо таке трапиться, не варто втрачати надію, до вас незабаром підійдуть місцеві балінезійці і запропонують за винагороду повернути втрачені речі. За фотоапарат або дорогі окуляри доведеться викласти чималу суму, але це дешевше, ніж купувати знову. Як потім місцеві домовляються з мавпами - секрет бізнесу і всієї балінезійської культури.
надзвичайно привітні, усміхнені і нікуди не поспішають. Щоправда, балінезійці вже зіпсовані багатими туристами, і якщо вас обрахують або не доллють бензину, приязно посміхаючись при цьому, не дивуйтеся, головне - наполягайте на своєму. Острів омивають теплі води Індійського і Тихого океанів, що й приваблює туристів. Південна частина окупована серферами і прихильниками активного відпочинку, а ось ті, хто шукає спокою, сивої давнини і медитації, губляться в маленьких селах центральної і гірської частин острова. Надзвичайна краса природи захоплює з того моменту, як нога ступає на цю землю. Щоправда, одразу відчувається незвична для нашого організму вологість. У перші 5-10 хвилин тіло сильно пітніє і весь одяг липне до тіла. Дихати важко, але вже за кілька днів організм абсолютно адаптується. Надокучати можуть хіба що москіти, але навіть їх небагато, бо переважно прилітають у сезон дощів, який на острові триває з січня до березня. Але води з неба лякатися ні до чого - зимові зливи на Балі, які тривають годинку-другу і змивають інколи навіть моторолери, набагато приємніші за домашні тріскучі морози. Решта часу острів сухий, теплий і ще більш привітний.
ЖИТЛО БОГІВ
СТЕЖКИ БОГІВ
